У калейдоскопі кіноіндустрії, де імена сяють наче зірки, ім’я Арама Авакяна мерехтить особливим світлом. Це не просто ім’я, це історія геніального майстра кіномонтажу та режисера, чия майстерність склалася з окремих кадрів полотна, що зачаровують уми та серця. Далі на manhattan1.one.
Арам Авакян, який народився в серці Мангеттена, наче губка, вбирав ритм і пульс мегаполіса, його контрасти і красу. Ці враження стали його музою, надихаючи на створення кіношедеврів, пронизаних життям.
“Джаз у літній день”, “Кінець дороги” – назви цих фільмів немов музичні ноти, що манять у світ, де панує гармонія руху, кольору та емоцій. Під вмілим керівництвом Авакяна кожен кадр перетворювався на частину мозаїки, яка створює єдину картину, що зачаровує.
Але Авакян був не тільки майстром монтажу. Він був режисером, чий погляд пронизував саму суть історії, виявляючи її глибину та красу. У його фільмах не було фальшу, не було пафосу. Було лише життя, змальоване у всій її справжній величі.
Сьогодні ім’я Арама Авакяна не гримить на афішах, але його вплив на світ кіно неоціненний. Він залишив нам не просто фільми, він подарував мистецтво, мистецтво бачити світ у його багатогранності та красі.
Подорож у світ Арама Авакяна – це подорож у світ кіно, де панує магія, де кожен кадр – це маленький всесвіт, а фільм – це симфонія, створена зі світла, звуку та емоцій.
Коротка біографія життя та роботи
Арам Авакян, уродженець Нью-Йорка, пройшов шлях від престижних навчальних закладів до крісла режисера, залишивши слід в історії кіно.
Народившись 23 квітня 1926 року у Мангеттені, він здобув освіту в школі Горація Манна та Єльському університеті. Арам Альберт Авакян має коріння вірмен з Ірану та радянської Грузії. Після завершення навчання вирушив служити офіцером військово-морського флоту на авіаносець у Тихому океані. Незвичайний маршрут його життя прокладається через службу у флоті, навчання в Сорбонні та роботу фотографом у Гийона Мілі.
Після війни, скориставшись законом про військовослужбовців, Авакян поринув у атмосферу набуття нових знань Сорбонни. Там він став частиною богемного кола, де зароджувався американський літературний рух у Парижі 1950-х років. Серед його друзів були такі визначні особи, як Террі Саузерн, Вільям Стайрон, Джон П. Маркванд та Джордж Плімптон.
У 1953 році Авакян повернувся до США, де його доленосна зустріч із Гийоном Мілі (видатний на той момент оператор і фотограф) відчинила двері у світ кіномонтажу. У вільний час він відбивав на плівку легендарні джазові сесії, організовані його братом, джазовим продюсером Джорджем Авакяном.
У 1955 році доля привела Авакяна на телебачення, де він став редактором програми новин “Подивися зараз” з Едвардом Р. Марроу.
1958 рік став поворотним для митця: Авакян не тільки монтував, а й співрежисував документальний фільм “Джаз в літній день”, який отримав визнання як перший повнометражний фільм про музичний фестиваль.
Його талант монтувати не залишився непоміченим. У 1960 році він працював над “Дівчиною ночі” Джозефа Кейтса, а потім його майстерність прикрасила такі фільми, як “Гріх Ісуса”, “Чудотворець”, “Кінець дороги”, “Ліліт” та “Мікі Один”.
“Кінець дороги” (1970 рік) став режисерським дебютом Авакяна. Знятий на занедбаній текстильній фабриці фільм, адаптований із роману Джона Барта, шокував публіку відвертим графічним зображенням аборту.
Джерело фото: https://aramavakian.net/
Всупереч рейтингу X, “Кінець дороги” отримав визнання за реалістичне та глибоке зображення життя. Роджер Грінспан у The New York Times назвав фільм “точною правдою про життя в маленькому провінційному коледжі, яке ніколи раніше не показували у комерційних фільмах”.
Крім “Кінця дороги”, Авакян зняв комедії “Поліціянти та грабіжники” (1973 рік) та “Будинок 11 Харроухаус” (1974 рік).
У 1983 році він очолив програму кіномистецтва та викладав у Коледжі державного університету за напрямом “Режисура та сценарій”.
Конфлікт із Френсісом Фордом Коппола
Працюючи редактором у Френсіса Форда Копполи над фільмом “Тепер ти великий хлопчик” (1966 рік), він зарекомендував себе як майстер своєї справи.
Авакян став першим редактором “Хрещеного батька” (1972 рік), але його співпраця з Копполою обернулася драмою. З’явилися повідомлення про те, що Авакян навмисно саботував роботу, затримуючи посилання до студії щоденних монтажних листів. Інші джерела стверджували, що він відкрито критикував здібності Копполи, розраховуючи зайняти його місце режисера.
Кадр із фільму “Хрещений батько”. Джерело фото: https://theweek.com/
Виконавчий директор Paramount Джек Баллард підтримав ідею заміни Копполи, але керівник виробництва Роберт Еванс не поділяв його думки. У результаті Еванс наполіг на тому, щоб Коппола залишився, і Авакян був звільнений.
Особисте життя та смерть режисера
Арам Альберт Авакян пішов із життя 17 січня 1987 року через серцеву недостатність, залишивши багату творчу спадщину. На момент смерті йому було 60 років. Його фільми, пронизані реалізмом та глибиною, продовжують надихати та розбурхувати уми глядачів.
Його супутницею була Алегра Кент, колишня балерина, яка розділила з ним останні два роки життя. Крім того, 15 років Арам Авакян прожив з актрисою та письменницею Дороті Трістан (у період з 1958 по 1973 рік). У цьому союзі з’явилося двоє дітей: дочка Олександра та син Трістан, які, як і їхній батько, родом із Мангеттена. Дочка стала журналістом та письменником, а син – гітаристом. Не варто забувати й про брата Арама, Джорджа, який також залишив свій слід у світі джазу, ставши відомим продюсером.
Внесок Авакяна у культуру не обмежується його професійною діяльністю. Джек Керуак, зачарований його особистістю, увічнив образ Арама у своєму романі “Марнославство Дулуоза”, створивши персонаж з іменем Чарлі.
Арам “Ал” Авакян – це не просто ім’я, це історія про людину, яка поєднала в собі академічну освіту, богемний дух і пристрасть до кінематографа.