В історії науки ми зустрічаємо багато імен, чий внесок назавжди змінив світ. Поговоримо про одного з таких титанів – Герберта Френка Йорка, американського фізика, чиї відкриття та досягнення в галузі ядерної фізики залишили незабутній слід в історії. Далі на manhattan1.one.
Йорк народився 24 листопада 1921 року у простій робочої сім’ї в Рочестері, штат Нью-Йорк. З юних років він виявляв неабиякий інтерес до науки, особливо до фізики. У 1939 році він вступив до Рочестерського університету, де жадібно поглинав знання, осягаючи таємниці світобудови.
Його навчання збіглося з бурхливими роками Другої світової війни. Відчуваючи потребу у своїх знаннях і навичках, Йорка в 1942 році було прийнято на роботу в радіаційну лабораторію Ернеста Лоуренса в Каліфорнійському університеті в Берклі.
Здобувши ступінь магістра навесні 1943 року, Йорк із головою поринув у наукову роботу. Радіаційна лабораторія у Берклі на той час була передовим центром досліджень у галузі ядерної фізики, і саме тут Йорк зробив свої перші значні відкриття.
Але ким же був цей чоловік? Як він пройшов шлях від простого робочого хлопця до одного з провідних вчених свого часу?
У цій публікації ми вирушимо в подорож життям і досягненнями Герберта Френка Йорка. Ми дізнаємося про його роботу над Мангеттенським проєктом, його роль у створенні водневої бомби, його внесок у контроль над озброєннями та боротьбу за мир.
Кар’єрний зліт та “Мангеттенський проєкт”
У 1943 році, відразу після закінчення Рочестерського університету, Йорк був зарахований до групи з розділення ізотопів під керівництвом Френка Оппенгеймера, молодшого брата відомого Роберта Оппенгеймера, директора Лос-Аламоської лабораторії.
Йорку доручили роботу над калютроном Р-1, одним із двох прототипів, створених для електромагнітного поділу ізотопу урану-235. Уран-235 був ключовим компонентом для створення уранової бомби, над якою на той час кипіла робота в рамках Мангеттенського проєкта.
Джерело фото: https://www.armscontrolwonk.com/
Калютрони являли собою складні пристрої, що нагадують овальні траси для перегонів. В них іони урану поділялися під впливом електромагнітного поля.
Прототипи, створені в Берклі, були далекі від ідеалу, але вони стали найважливішим інструментом для проєктування та розробки серійних калютронів, які згодом будуть використовуватися для виробництва урану-235 на майданчику Y-12 в Ок-Ріджі, штат Теннессі.
Внесок Йорка в цю роботу був неоціненний. Він не лише продемонстрував свої технічні навички, а й виявив себе як талановитий дослідник, який уміє вирішувати складні завдання.
Однак робота над атомною бомбою не могла не залишити сліду у душі Йорка. Він, як і багато інших вчених, усвідомлював усю небезпеку створюваної ними зброї. Це стало відправною точкою для його подальших роздумів про майбутнє ядерної енергії та роль науки в суспільстві.
Попереду Йорка чекали нові виклики та відкриття. Він стане одним із ключових учасників створення водневої бомби, а потім присвятить своє життя боротьбі за мир та контроль над озброєннями.
Один із ключових учасників проєкту з поділу ізотопів
Лютий 1943 став для Йорка знаменним: почалося будівництво бігових доріжок “Альфа” на полігоні Y-12. Ці установки, що нагадують великі каруселі, були призначені для електромагнітного поділу ізотопів урану.
Йорк у складі команди з Берклі був направлений до Ок-Ріджу для допомоги в налагодженні роботи “Альфи”. Він зіткнувся з безліччю проблем, але його винахідливість і завзятість допомогли команді подолати труднощі.
Незабаром після Альфи почалося будівництво бігових доріжок Бета меншого розміру. Це започаткувало нові дослідження в Берклі, в яких Йорк також брав активну участь.
Робота над поділом ізотопів стала для Йорка не просто професійним викликом, а й досвідом, який назавжди змінив його життя. Він на власні очі побачив масштаби та важливість проєкту, над яким працював. Досвід Мангеттенського проєкту став для Йорка фундаментом, на якому він будуватиме свою подальшу кар’єру. Попереду на нього чекали нові відкриття, досягнення та складні рішення.
Кар’єра Герберта Френка Йорка у післявоєнний період
У 1958 році Йорк залишив посаду директора Ліверморської лабораторії та повернувся до викладання фізики в Каліфорнійському університеті в Берклі.
У період з 1960-х і до 1970-х років він брав активну участь у роботі різних комітетів з питань озброєння та контролю над озброєннями, як у США, так і на міжнародному рівні.
У 1970 році Йорк зіграв важливу роль у переговорах з Радянським Союзом з обмеження випробувань ядерної зброї, виступаючи радником кількох президентів США.
Мангеттенський проєкт. Джерело фото: https://www.armscontrolwonk.com/
У 1983 році Йорк заснував Інститут глобальної конфліктології та співробітництва, поставивши собі за мету розробки мирних шляхів розв’язання міжнародних проблем.
У 1994 році за свою роботу щодо запобігання ядерній війні Йорк був відзначений премією Лео Сіларда.
У 2000 році він отримав премію Енріко Фермі за внесок у справу ядерного стримування та контролю над озброєннями.
19 травня 2009 року Герберт Френк Йорк помер від лейкемії у віці 87 років.
Спадщина:
- Йорк залишив по собі багату спадщину як видатний фізик, який відіграв ключову роль у розробці водневої бомби, так і відданий прихильник світу та ядерного роззброєння;
- Йорк був автором, а також співавтором численних наукових статей та книг, присвячених ядерній фізиці та контролю над озброєннями;
- Він був відомий своєю глибоким занепокоєнням етичними наслідками наукових досліджень і невпинно працював над запобіганням поширенню ядерної зброї;
- Йорка пам’ятають як блискучого вченого, далекоглядного лідера та пристрасного борця за мир.