Парк розваг «Вікторіанські сади» виглядав доволі успішним проєктом, де за помірні гроші можна було отримати море задоволення й відпочити разом із сім’єю. Але в якийсь момент щось пішло не так. Історія, особливості та цікавинки цього парку розбирає далі manhattan1.one. І спробуємо також знайти уроки з ситуації, яка склалася.
Парк, який щовесни буквально «виростав» на місці зимової ковзанки Воллмана в самому серці Центрального парку, протягом 17 сезонів дарував нью-йоркським сім’ям затишну альтернативу великим тематичним паркам. Однак за видимою стабільністю ховалося кілька вразливих місць: повна залежність від сезонної роботи, жорстка прив’язка до дозволів міста й штату, а також специфіка невеликого сімейного бізнесу в одному з найдорожчих міст світу.
Історія парку розваг і сувора реальність Нью-Йорка
Розваги ніби продовжують бути рентабельними, а діти люблять подібні парки. І, здавалося б, такому бізнесу нічого не загрожувало. Але… Історія деколи розвивається несподівано, особливо якщо все це відбувається в Нью-Йорку, в історично найпрестижнішому й найдорожчому його районі (Брукліне, вибач і посунься).
2003: народження
Улітку 2003 року італійська родина Замперла (виробники атракціонів) побачила «золоту жилу»: Wollman Rink у Central Park – 50 000 кв. футів льоду взимку, а влітку порожньо. Після переговорів з Central Park Conservancy та Parks Department вони створили Central Amusement International (CAI) й отримали дозвіл від міста. Парк відкрився вперше влітку 2003-го як єдиний справжній сімейний парк атракціонів у Мангеттені. Ідея була проста й геніальна: взимку – ковзанка, влітку – «традиційний» парк з оздобленими вручну атракціонами. Перший сезон став хітом для сімей з маленькими дітьми.
2003–2019: 17 сезонів стабільного щастя
Кожен травень парк «виростав» на місці ковзанки, працював до вересня (зазвичай травень–вересень) і зникав. Щороку – ті самі 10–12 атракціонів для дітей 2–12 років, ігри, фудкорт. Жодних масштабних реконструкцій чи драм: просто надійна сезонна традиція. За 17 років парк став частиною нью-йоркського дитинства – такий собі маленький Coney Island. Оператор Zamperla/CAI регулярно оновлював атракціони (деякі навіть переїжджали потім до Luna Park у Брукліні).
2020: COVID-19 поставив крапку
На початку літа 2020 року оператори готувалися до відкриття за протоколами Phase 4 (outdoor recreation). Але штат Нью-Йорк виключив атракціони з дозволеного списку. 17 серпня 2020 офіційно оголосили, що сезон скасовано:
«З сумом повідомляємо, що Victorian Gardens не відкриється цього сезону і, ймовірно, припинить існування повністю».
Головна причина полягала у відсутності чіткого плану відновлення від штату. Парк так і не повернувся, хоча на офіційному сайті роками висить оголошення:
«Closed for the 2020 Season».
Хоча спочатку йшлося лише про тимчасове закриття, на місці Wollman Rink виникли інші розваги, але без характерних для парків атракціонів. Жодних спроб відновлення не було – економіка та пандемія вбили єдиний мангеттенський парк розваг!
Особливості парку
Парк розваг «Вікторіанські сади» був унікальним саме завдяки своїй компактності та продуманій концепції. Він займав територію ковзанки Воллмана – рівно 50 000 квадратних футів (близько 4600 м2) – і щовесни буквально «виростав» на цьому місці, щоб зникнути восени.
Італійська компанія Central Amusement International (CAI) свідомо обрала традиційний стиль: атракціони, які гармонійно вписувалися у вікторіанську естетику Центрального парку. Жодних гігантських американських гірок чи екстриму – лише затишні, сімейні розваги для дітей від 2 до 12 років. Головною перевагою була безпека та зручність для дітей.
І справді – діти не губилися, відстані між атракціонами були мінімальними, а черги – значно коротшими, ніж у великих парках. Багато атракціонів дозволяли кататися разом із дорослими, а обмеження за зростом (від 36 дюймів) чітко розділяли, де дитина може поїхати самостійно, а де – тільки з батьком чи мамою.
Атракціони були класичними й водночас милими:
- Tea Party – чашки, де сам керуєш обертанням.
- Mini Mouse – американська мінігірка для новачків.
- Rainbowheel – шестигранне колесо огляду у вигляді різнокольорових повітряних куль.
- BigFoot – новий атракціон з величезними монстр-шинами.
- Rockin’ Tug, Kite Flyer, Happy Swing і багато інших.
Усі атракціони мали тематичне оформлення і були розраховані на спільне катання сім’ї. Окрім атракціонів, були ігри, які дозволяли виграти призи, та невеликий фуд-корт з класичною ярмарковою їжею: цукрова вата, карамельні яблука, хот-доги та чуррос.
Атмосфера панувала спокійна й по-домашньому тепла – без галасу великих тематичних парків. У вихідні виступали місцеві артисти, фокусники та клоуни, хоча в спеку без тіні було важкувато. Ціни теж трималися на помірному рівні, особливо вигідними умови були для сімей із кількома дітьми.
«Вікторіанські сади» не намагалися змагатися з велетнями індустрії. Вони радше хотіли стати маленьким, зручним і гарним куточком радості – без перевантаження для батьків і дітей.
Цікаві факти та родзинки
Проєкт Victorian Gardens Amusement Park був доволі оригінальним і явно виділявся з сірої маси подібних. Ось кілька цікавих фактів:
- Єдиний справжній парк атракціонів, розташований безпосередньо в Мангеттені (всі інші великі парки були розташовані в інших боро, наприклад у Брукліні).
- Спеціальне покриття замість льоду. Щоб встановити атракціони й не пошкодити інфраструктуру, поверхню ковзанки обробляли спеціальним акриловим покриттям.
- Завдяки своєму розташуванню (вхід біля 59-ї вулиці та 6-ї авеню), парк часто миготів на задньому плані в різних відео, а сам Wollman Rink має величезну кінематографічну історію. Крім того, це місце приваблювало туристів з усього світу, які після шопінгу на П’ятій авеню могли просто спуститися в парк для розваг.
- У парку був популярний атракціон Hydro Racer – гра з водяними гарматами. Діти обожнювали її, бо це був ідеальний спосіб трохи охолодитися у спекотний день.
- Парк не покладався лише на залізні механізми. Щовихідних (та у святкові дні) там працювала ціла команда аніматорів.
- Унікальність парку була ще й у його тимчасовості. Те, що він «виростав» навесні й зникав восени, створювало навколо нього ауру особливої події, обмеженої в часі. Кожен сезон сприймався місцевими жителями як свято.
Що ж, у бізнесу були всі шанси триматися на плаву. Але, але…
Які уроки можна взяти
Перший і найважливіший урок: розважальний бізнес у великому місті не може дозволити собі бути «занадто сезонним». «Вікторіанські сади» повністю залежали від одного короткого періоду. Щойно стався форсмажор, весь проєкт зупинився миттєво. Урок для підприємців: якщо твоя модель повністю прив’язана до одного місця й одного сезону, ти завжди на межі зникнення.
Другий урок стосується відносин із владою. Парк працював за тимчасовим дозволом міста й штату, який щороку треба було поновлювати. Коли прийшла криза, бюрократична машина просто не встигла (а можливо, й не захотіла) швидко адаптуватися. Це класична пастка: бізнес, який живе за «дозволом на милість», завжди вразливий. Урок: ніколи не будувати довгострокову стратегію на короткострокових угодах із державними органами.
Третій (найгіркіший) урок – про природу кризи. Навіть досвідчений міжнародний оператор з італійським корінням, який знає, як будувати й перевозити атракціони по цілому світі, не зміг врятувати проєкт. Пандемія показала, що іноді зовнішній чинник настільки сильний, що не рятує ані якість атракціонів, ані помірні ціни, ані любов сімей. Тому справжня стійкість бізнесу вимірюється не тим, як добре ти працюєш у добрі часи, а тим, скільки «жиру» (фінансового запасу, гнучкості контрактів і альтернативних джерел доходу) ти накопичив заздалегідь.
«Вікторіанські сади» були чудовим проєктом за умови хорошої погоди. Але закінчились сприятливі зовнішні умови – і красива казка померла. Парк зник, як колись зник Вашингтон Маркет.