Історія Нью-Йорка та його боро надзвичайно глибока – вона сповнена дивовижними анналами та цікавими хроніками. Безпосередньо, вони свідчать про великий шлях, який пройшло місто задля здобуття сучасної популярності та всесвітньої відомості. Проте, чи можливе сходження міста до вершини світу без книги, тобто культурного збагачення населення? Саме над таким питанням замислились видатні історичні постаті минулого, від рішень яких дійсно залежало майбутнє Нью-Йорка. Далі manhattan1.one.
Згідно зі статистикою, що датується другою половиною ХІХ століття, чисельність населення Нью-Йорка та його п’яти боро (особливо Мангеттен) різко почала зростати. Перевершивши Париж, на шляху до вершини світу залишився лише непідступний Лондон (на той час найгустонаселеніше місто-мегаполіс світу). Відомі постаті Сполучених Штатів почали наголошувати на важливості відкриття та розвитку культурних об’єктів, зокрема й міської публічної бібліотеки.
Дві відомі бібліотеки Нью-Йорка
Одним із таких людей був Семюел Дж. Тілден (відомий політик та колишній губернатор штату Нью-Йорк). Далекоглядний Джонс Тілден перед своєю смертю заповів: частина з його великих статків (відповідно до відкритих джерел, це була сума до 2,4 мільйонів доларів США) мала піти на відкриття та утримання міської бібліотеки, а також заснування при ній читального залу задля публічності та вільного доступу до інформації.
Після смерті Тілдена з’явилася нагальна проблема, що повстала перед Нью-Йорком та його п’яти боро. На той час в місті вже діяло дві відомі бібліотеки (Астор і Ленокс). Безумовно, лише два інтелектуальних об’єкти не могли повністю забезпечувати Нью-Йорк вільним доступом до інформації (як це заповів Тілден). Одна з них, бібліотека Астора, стала щедрим подарунком для міста від німецького іммігранта Джона Якоба Астора на суму до 400 тисяч доларів США – книгозбірня стала унікальною скарбницею, що пропонує безцінну кількість інтелектуального ресурсу для вивчення.
Перший директор та запеклий конкурс
Перше, що потрібно було вирішити архітекторам проєкту нової публічної бібліотеки Нью-Йорка – це місце безпосереднього розташування об’єкта. Так, було вирішено – нова “інформаційна скарбниця” буде знаходитися поряд із відомим водосховищем Кротон (воно є популярним місцем серед містян та туристів до Мангеттена). Першим директором закладу, який мав керувати внутрішніми та загальними процесами нової книгозбірні, був назначений доктор Джон Шоу Біллінгс, всесвітньо відомий та шанований інтелектуал свого часу.
Керуючись чітким баченням, Біллінгс лаконічно зобразив власні прагнення. Простий шкіц, який він зробив, згодом послужить початковою основою для грандіозної споруди, яка стане знаковим символом, відомим своїми левами-вартовими, що охороняють зовнішній вигляд і багатство знань у її стінах. Візіонерський план Біллінгса містив у собі колосальну читальну залу, що охоплювала сім поверхів книжкових полиць, доповнену безпрецедентно швидкою системою доставки, що забезпечувала прискорений доступ до величезних ресурсів Бібліотеки для спраглих до знань читачів.
За деякий час до основних етапів зведення нової бібліотеки, був проведений запеклий конкурс, в ході якого шановані, малочисельні та маловідомі архітектори та партнерства змагалися за роботу проєктування та будівництва книгозбірні. Переможцями битви стали “Каррер і Гастінгс”, які майже одразу розпочали проєктувати об’єкт безцінної інформації.
Результат роботи невеликого архітектурного партнерства став безумовним фактором до набуття шаленої популярності міською публічною бібліотекою, адже створений ними витончений дизайн ідеально втілив стилістику “інформаційного гіганта” у мармуровій споруді Мангеттена. Окрім обрання команди архітекторів та будівельників, також було необхідно підготувати територію поряд з водосховищем. Протягом важкого дворічного завдання, група фахівців закладали камінь на місце майбутнього будівництва. Фінальні етапи підготовки були завершені у травні-місяці 1902-го року.
Процес будівництва та відкриття бібліотеки
Будівництво безумовно монументальної бібліотеки відбувалося повільними, але впевненими темпами, в результаті чого загальна вартість проєкту склала 9 мільйонів доларів США. Влітку 1905-го року імпозантні колони були плавно інтегровані в фасад будівлі, що ознаменувало початок будівництва даху об’єкта. До кінця 1906-го року дах був гордо завершений, що ознаменувало вже п’ятирічний період процесу зведення – він був присвячений дизайну та вдосконаленню початкового проєкту інтер’єру. У 1910-му році було ретельно встановлено 75 миль стелажів, які забезпечили просторове сховище для величезних колекцій різноманітних за жанром та виданням книг.
На урочистому відкритті бібліотеки 23 травня 1911-го року лише за один день було розміщено до одного мільйону книг. На ранок відкриття публічної книжкової скарбниці у Мангеттені зібралась величезна кількість людей – згідно з історичними довідками, у визначний день історії Нью-Йорка прийшло до 50 тисяч гостей. Першими запитами відвідувачів книгозбірні були інформаційні дослідження, аналізові статистики та роботи видатних вчених з усього світу. Цікавий факт: отримати книгу в цій книгарні було настільки просто, що від моменту вручення талона до тримання в руках омріяної книги проходило не більше десяти хвилин. Можливість вільного доступу до величезного обсягу інформації стало нонсенсом в Нью-Йорку, в порівнянні, наприклад, із раніше згаданими бібліотеками Астора і Ленокса.
Відкриття значного інформаційного об’єкта в місті стало дійсно важливим, і позитивні наслідки цього рішення з роками лише закріплювалися та збільшувалися. Так, контракт між міською владою та біблиотекою Мангеттена щодо відповідальності за діяльністю значної кількості філій лише зміцнювало зобов’язання перед містом. Співпраця, яка діяла між цією книгозбірнею та владою Нью-Йорка, стала безпосередньою основою для чітко збудованої схеми роботи з громадськістю та її залучення задля розвитку штату.
Сучасна публічна бібліотека Мангеттена
Із плином часу публічна бібліотека Мангеттена лише продовжувала розвиватися. Так, можна дійсно стверджувати, що це “інформаційне сховище” закріпило себе як рівноправний важливий об’єкт повсякденного життя містян. Відвідувачами унікальної бібліотеки в Манхеттен-боро були як іммігранти, так і жителі наближених районів та кварталів, а деякі історичні особи минулого вважали цю бібліотеку своєю другою домівкою…
Культурна спадщина, яку вдалося зберегти у цій книгозбірні є по-своєму унікальна – вона є свідченням інтелектуальної спроможності міста, адже у складі своєї мережі ця бібліотека налічує до 100 інформаційних локацій. Публічна бібліотека Нью-Йорка часто стає спеціалізованим центром для проведення професійних досліджень та аналізів – сюди приїжджають вчені, дослідники та історики, які працюють над великими інформаційними проєктами.
Варто зазаначити й те, що ця бібліотека у Мангеттені є повністю вільною та публічною – мережа “сховищ інформації” знаходиться по всьому Нью-Йорку, тож містяни з різних куточків міста та штату мають можливість вільно отримати будь-яку книгу та/або колекцію, в тому числі доступ до інформації надається у цифровому та фізичному виді. Фонд Бібліотеки має унікальні способи передачі інформацію для людей з особливостями здоров’я – наприклад, з вадами зору.